Додаток

до рішення Черкаської міської ради

від_______________ № ___________

ПЕРЕЛІК

узвозу, вулиць та провулків, які перейменуються у місті Черкаси

Пояснювальна записка

до проєкту рішення:

«Про перейменування узвозу  Івана Франка, вулиць Карбишева, Космонавтів, Крилова, провулків Комунального, Космонавтів, Коцюбинського, Олега Кошового, Осипенка, Павлова у місті Черкаси»

Згідно з Протоколом топонімічної комісії при виконавчому комітеті Черкаської міської ради від 20.04.2022 від громадськості надійшли пропозиції щодо перейменування узвозу Івана Франка на узвіз Зарубинецький, вулиці Карбишева на вулицю Вікентія Хвойки, провулку Комунальний на провулок Амет-Хана Султана, вулиці Космонавтів на вулицю Павла Поповича, провулку Космонавтів на провулок Леоніда Каденюка, провулку Коцюбинського на провулок Олекси Влизька, вулиці Крилова на вулицю Василя Стуса, провулку Олега Кошового на провулок Чорних Запорожців, провулку Осипенка на провулок Наталі Лівицької-Холодної, провулку Павлова на провулок Івася Коновченка.

 Коротка інформація:

Узвіз Зарубенецький

Одна з головних археологічних культур України періоду Залізної доби. Територія розповсюдження зарубинецької культури — басейни Прип'яті, середнього і частково верхнього Дніпра. Час — приблизно з 200 року до н.е. до 200 року н.е. Її було відкрито у 1899 і засвідчено понад 500 пам'ятками, розміщення яких охоплює простір від Прип'яті й Подесення до Середнього Подніпров'я. Зарубинецьку культуру відкрив у 1899 р. Вікентій Хвойка, виявивши могильник з тілоспаленням на Батуровій Горі поблизу с. Зарубинці Канівського району Черкаської області. З метою усунення дублету (вул. Івана Франка) та збереження в топоніміці міста Черкаси згадки про поселення Зарубинецької культури, яке знаходиться по зазначеному узвозу запропоновано перейменувати узвіз Івана Франка на узвіз Зарубинецький.

Вікентій Хвойка

Хво́йка Віке́нтій В'ячесла́вович 9 [21] лютого 1850 — 20 жовтня [2 листопада] 1914) — український археолог чеського походження. Досліджував пам'ятки бронзової доби, городища й кургани скіфів, зокрема Пастирське (1898) і Мотронинське городища на Черкащині. Відіграв велику роль у заснуванні в 1899 році Київського музею старожитностей та мистецтв — тепер це Національний музей історії України. Хвойка був першим хранителем його археологічного відділу.

Амет-Хан Султан

Амет-Ха́н Султа́н (крим. Amethan Sultan; 20 жовтня 1920, Алупка, Таврійська губернія — 1 лютого 1971, Московська область) — національний герой кримськотатарського народу. Радянський льотчик-ас, учасник Другої світової війни. 30 червня 1945 року за успішне проведення 603 бойових вильотів, збиті особисто 30 літаків противника різних типів і 19 літаків ворога, збитих в групових боях, удостоєний звання двічі Героя Радянського Союзу. З 1947 до 1971 року — льотчик-випробувач. Заслужений льотчик-випробувач СРСР, єдиний радянський льотчик, який випробував понад 50 типів літальних апаратів: ним випробувано в повітрі 107 одиниць техніки.

Павло́ Рома́нович Попо́вич (5 жовтня 1930, Узин, Білоцерківський район, УСРР — 29 вересня 2009, Гурзуф, АР Крим, Україна) — український радянський льотчик-космонавт № 4, перший космонавт-українець, генерал-майор авіації (1976), кандидат технічних наук (1977). Двічі Герой Радянського Союзу (18.8.1962 та 20.7.1974). Депутат Верховної Ради УРСР 6–11-го скликань.

Леоні́д Костянти́нович Каденю́к (28 січня 1951, Клішківці, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР — 31 січня 2018^[1], Київ, Україна) — український льотчик-випробувач 1-го класу, політичний діяч, генерал-майор авіації, перший і єдиний астронавт незалежної України, народний депутат України 4-го скликання (2002-2006), Народний Посол України, Герой України (1997), кавалер ордена "За заслуги" III ступеня (2011)^[2], кавалер ордена "За мужність" (1998)^[2]. Почесний громадянин міста Чернівці^[2]. Генерал-майор Збройних Сил України, Президент Аерокосмічного товариства України, радник Прем'єр-міністра України та Голови Державного космічного агентства України, радник та помічник Президента України з питань авіації і космонавтики. Почесний доктор Чернівецького Національного університету імені Ю. Федьковича^[3]. Удостоєний медалі "За космічний політ" (1997).

Олекса Влизько

Оле́кса Фе́дорович Влизько́ ( 4 (17) лютого 1908, станція Боровенка Крестецького повіту Новгородської губернії — †14 грудня [за іншими даними — вночі проти 8 грудня] 1934, Київ) — український поет, прозаїк, футурист, представник розстріляного відродження.

Васи́ль Семе́нович Стус, псевдо Василь Петрик (6 січня 1938, село Рахнівка, Гайсинський район, Вінницька область Українська РСР, СРСР — 4 вересня 1985, табір ВС-389/36-1 (Перм-36), біля села Кучино, Пермський край, РРФСР, СРСР) — український поет-шістдесятник, перекладач, публіцист, прозаїк, мислитель, літературознавець, літературний критик, правозахисник, політв'язень СРСР, дисидент, член Української Гельсінської групи, борець за незалежність України у XX столітті. Один із найактивніших представників українського дисидентського руху. Учасник акції протесту в київському кінотеатрі «Україна» в 1965 році. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1991, посмертно), Герой України (2005, посмертно). За переконання про необхідність збереження й розвитку української культури зазнав репресій з боку радянської диктатури, його творчість була заборонена та частково знищена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув.

«Чорні запорожці» або «чорношличники»; повна назва — кінний дивізіон 2-го Запорізького полку (згодом 1-й полк Чорних запорожців) — військове формування кавалерії армії Української Народної Республіки, що існувало в 1918—1920 роках. Перша згадка про те, що чорні шлики та чорні черкески використала кінна сотня 2-го Запорозького полку, датовано 29 квітня 1918 р., коли у Полтаві було проведено парад на честь того, що місто взяли українські війська.

Ліви́цька-Холо́дна Ната́ля Андрі́ївна (15 червня 1902, Гельмязів — 28 квітня 2005, Торонто, Канада) — українська письменниця, поетеса, перекладачка. Народилася 15 червня 1902 р. на хуторі Гельмязів Золотоніського району на Черкащині. Навчалася у Золотоніській та інших гімназіях України. Після національно-визвольних змагань 1917–1922 рр. опиняється в еміграції, зокрема, в Чехословаччині. Середню освіту здобула в Подєбрадах — закінчила матуральні курси 1923 р. Цього ж року вступає в празький Карлів університет.

Івась Коновченко– герой думи (літературний персонаж) Дума належить до дуже поширених народних творів. Перша публікація припадає на 1819 рік. Мотиви цієї думи широко використав М. В. Гоголь в повісті «Тарас Бульба». Записано її понад 50 разів майже по всій Україні. Зокрема, серед відомих варіантів — запис П. Я. Лукашевича 1832 р. від кобзаря Івана Стрічки біля м. Ромни, а також запис 1853 р. від кобзаря А. Шута в с. Олександрівка, Сосницького повіту, на Чернігівщині. В одному з них головний герой думи вказується як уродженець міста Черкас, а в іншому — міста Крилова. Можливою причиною такої плутанини виконавців було те, що обидва козацькі міста розташовувалися на правому березі Дніпра.