Відповідно до пункту 41 частини першої статті 26, частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», звіту про проведення громадського обговорення «Про найменування та перейменування об’єктів топоніміки», що проводилось з 19.02.2024 до 19.04.2024, Черкаська міська рада

ВИРІШИЛА:

1.  Найменувати проїзди  № 30, № 31, вулицю № 12 та перейменувати вулицю Нову та провулок Тобілевича у м. Черкаси згідно з додатком.

2.  Доручити:

2.1.  департаменту житлово-комунального комплексу  Черкаської міської ради із врахуванням затверджених вимог та рекомендацій організувати та забезпечити виготовлення, встановлення покажчиків з новою назвою;

2.2.  департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради підготувати та подати на розгляд виконавчого комітету проєкт рішення про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 28.02.2023 № 207 «Про перелік об’єктів топоніміки міста Черкаси»;

2.3.  управлінню інформаційної політики Черкаської міської ради офіційно оприлюднити це рішення в засобах масової інформації та на офіційному веб-порталі Черкаської міської ради (www.rada.cherkasy.gov.ua).

3.   Контроль за виконанням рішення покласти на департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради (Артур САВІН) і постійну комісію міської ради з питань земельних відносин та архітектури (Роман МОТОРНИЙ).

Додаток

до рішення Черкаської міської ради

від_______________ № ___________

ПЕРЕЛІК

найменованих   проїздів у місті Черкаси

(відповідно до схеми)

 

Пояснювальна записка

до проєкту рішення:

 

«Про  найменування  проїздів № 30, № 31, вулиці № 12 та перейменування вулиці Нової та провулку Тобілевича у м. Черкаси»

Назви проїздів № 30, 31 є відродження історичних назв населених пунктів, затоплених під час утворення Кременчуцького водосховища.

Михайло Анатолійович Чабаненко — головний сержант механізованого взводу окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького, учасник російсько-української війни, що загинув під час російського вторгнення в Україну, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2023, посмертно).

Михайло народився в селі Ярошівка, Звенигородського району, Черкаської області 21 січня 1991 року, навчався в місцевій школі. Після закінчення школи навчався в Професійному-технічному училищі №15 міста Черкаси. В 2011 році був призваний на строкову службу в війська спеціального призначення, в 2018 році підписав контракт в бойову частину. Понад сім років ніс військову службу в складі механізованого взводу 30-ої окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.

Загинув Михайло поблизу села Мазанівка Донецької області 16 серпня 2022 року.

8 липня 2023 року Указом Президента України № 400/2023 «Про присвоєння М. Чабаненку звання Герой України», за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» ЧАБАНЕНКУ Михайлу Анатолійовичу — старшому сержанту (посмертно).

Олександр Косинський (1836 – 1900).

Найвідоміші літературні псевдоніми, яких у нього було близько 150 –  О. Верниволя, Ф. Ґоровенко, В. Буркун, Перебендя, О. Хуторянин, Полтавець.

Закінчив Ніжинське дворянське училище та Чернігівську гімназію, де й почав писати вірші українською. Після невдалої спроби здобути вищу освіту в Ніжинському юридичному ліцеї і відбуття військової служби, з 1854 року служив на низових посадах у Кримінальній палаті в Полтаві. Здав екстерном іспити на кандидата прав, а після селянської реформи 1861 зайнявся адвокатською практикою, сподіваючись захищати інтереси «визволених невільників». Вів літературну (з 1858) і громадську діяльність, був членом полтавської та київської «Громад», займався організацією недільних шкіл. Сам читав історію в п’яти недільних школах Полтави, одна з яких була вечірня для дорослих. Опублікував українські прописи (1862), підручник з арифметики (1863), читанку для українських шкіл (1882). Підготував  підручник про закони, потрібні селянам, який, однак, не був дозволений до друку цензурою. В січні 1863 був заарештований і в позасудовому порядку висланий до Вологди, потім – до Тотьми (нині – РФ). 1865-го отримав дозвіл виїхати за кордон для лікування. 1866-го повернувся в Україну і жив у Катеринославі (нині місто Дніпро), перебуваючи під гласним поліцейським наглядом. Від 1872-го після зняття нагляду переїхав до Києва. Був одним із ініціаторів заснування у Львові Літературного товариства імені Шевченка (1873).

Однією з головних праць О. Кониського була повна біографія Тараса Шевченка «Тарас Шевченко-Грушівський» (1898), що вийшла у двох томах. Їй він присвятив останні десять років свого життя, провів величезну роботу по збиранню необхідного матеріалу, відтак відвідав Звенигородщину, інші шевченківські місця, зустрічався з багатьма людьми, що знали Шевченка, роздобув чимало рукописів поета, його листи, спогади про нього, урядові документи тощо.

Помер 12 грудня 1900 року в Києві.