Додаток

до рішення Черкаської міської ради

від_______________ № ___________

ПЕРЕЛІК

вулиць та  провулків, які перейменуються у місті Черкаси

Пояснювальна записка

до проекту рішення:

«Про перейменування вулиць Титова, Толстого, Тургенєва, Ціолковського, Чайковського, Яцика та провулків: Тимірязєва, Транспортного, Ушакова, Хімічного, Хоменка, Юнацького у місті Черкаси»

Пропозиції щодо перейменування зазначених вулиць та провулків розглядалися на засіданнях топонімічної комісії при виконавчому комітеті Черкаської міської ради (протоколи засідання від 20.04.2022, від 17.02.2017, від 14.06.2022) та виносилися на громадські обговорення «Про найменування та перейменування об’єктів топоніміки міста Черкаси», що  відбувалися з 21.07.2022 по 23.09.2022, Черкаська міська рада

Під час громадського обговорення надходили наступні пропозиції :

вулицю Титова на улицю Титарську (повернення історичної назви).

вулицю Толстого на вулицю Солом’янську (повернення історичної назви).

вулицю Тургенєва  на вулиця Митрополита Липківського

Митрополит Київський і всієї України Васи́ль (в миру: Васи́ль Костянти́нович Липкі́вський; 7 (19) березня 1864^[1], Попудня, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія — 27 листопада 1937, Київ, Київська область, Українська РСР, СРСР) — український релігійний діяч, церковний реформатор, проповідник, педагог, публіцист, письменник і перекладач, борець за автокефалію українського православ'я, творець і перший митрополит Київський і всієї України відродженої 1921 року Української Автокефальної Православної Церкви. У 1919–1927 роках останній настоятель та доглядач Софії Київської. За визначенням академіка Агатангела Кримського — «апостол українського релігійно-національного відродження»^[2].

За час митрополичого служіння доклав надзвичайних зусиль до розбудови української православної церкви та спромігся перетворити її на впливовий фактор життя тогочасного українського суспільства. Відвідав з особистими візитами понад 400 парафій^[2], де зустрічався з вірними УАПЦ та проповідував. Здійснив численні переклади українською мовою богослужбової та релігійної літератури. Є автором «Історії Української церкви».

У віці 73 років розстріляний за вироком «трійки» НКВС. Точне місце поховання невідоме (на Лук'янівському цвинтарі в Києві встановлено символічний пам'ятний хрест). 1989 року реабілітований «за відсутністю складу злочину»^[3]. ІІІ помісний Собор УАПЦ 27 листопада 1997 року канонізував Василя (Липківського) як святого в лику священномучеників^[4].

Вулиця Чайковського на вулиця Івана Мазепи.

Іван Степа́нович^[1] Мазе́па (Коледи́нський) (20 березня [30 березня] 1639, Мазепинці або ж, за іншими даними, 29 серпня [8 вересня] 1639, Біла Церква — 21 вересня [2 жовтня] 1709 за іншими джерелами, у ніч з 21 на 22 вересня, Варниця) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній (1687–1704) і всій Наддніпрянській Україні (1704–1709) Князь Священної Римської імперії (1707—1709). Представник шляхетського роду Мазеп-Колединських герба Курч із Київщини.

Провулок Тимірязева на провулок Івана Гроссе.

Іван Карлович Гроссе – засновник машинобудівного заводу в м. Черкаси, народився у середині ХІХ століття на Уралі, де й прожив перші кількадесят літ. Там неподалік міста Кунгур він мав невелике металургійне підприємство, яке залишив синові у спадок. А сам подався на нові землі та опинився у Черкасах. Тут довго працював на цукрозаводі начальником механічних майстерень, аж допоки у 1907 році виробництво не зупинилося. Його, як і сотні інших працівників, звільнили.

Починати свою справу з чистого аркуша для людини, яка однаково успішно вміла працювати і руками, і головою, видавалося не надто ризиковано. На вулиці Зеленій, теперішній Юрія Іллєнка, а раніше Максима Горького, вклавши у придбання всі старі та нові заощадження, Гроссе викупив дві садиби з господарськими спорудами та відкрив там ремонтні майстерні. Згодом отримав дозвіл започаткувати на їхній базі чавуноливарне та механічне виробництва. Майстерні стали повноцінним маленьким заводом площею усього 300 квадратних метрів. Це було восени 1908 року.

Провулок Транспортний на провулок Северина Наливайка.

Севери́н (Семерій^[1]) Налива́йко (, Гусятин — 11 квітня 1597, Варшава) — український військовий діяч, козацький ватажок. Один із керівників повстання 1594—1596 років у Речі Посполитій.

Провулок Ушакова на провулок Валентина Войно-Ясенецького.

Архієпископ Лука Войно-Ясенецький (мирське ім'я: Валентин Феліксович Войно-Ясенецький, 27 квітня 1877, Керч — 11 червня 1961, Сімферополь) — хірург, доктор медицини, архієпископ Сімферопольський та Кримський Українського екзархату РПЦ, цілитель, канонізований Синодом Сімферопольської і Кримської єпархій УПЦ (МП) 1995 року

Провулок Хімічний на провулок Івана Їжакевича.

Іва́н Си́дорович Їжаке́вич (6 (18) січня 1864^[1], Вишнопіль, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія^[1] — 19 січня 1962, Київ, Українська РСР, СРСР) — український живописець, письменник і графік, народний художник УРСР .Батько композитора Михайла Їжакевича.

Провулок Хоменка на провулок Сергія Проскурні.

Сергій Владиславович Проскурня (28 листопада 1957, Львів — 1 лютого 2021^[1]) — український театральний режисер, продюсер, лауреат премій Національної спілки театральних діячів України «Експеримент» (2001) та імені Сергія Данченка (2017) Брав участь у створенні камерного оркестру під керівництвом Володимира Мусенка. Паралельно з навчанням музики брав участь у всіх театральних гуртках та студіях Черкас, писав пісні та музику для вистав Черкаського обласного музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка, але художня рада театру цю музику не прийняла. Створив радіостудію Черкаського музучилища, організовував театралізовані вечори та концерти. Постійно відвідував Москву та Ленінград, де спостерігав театральне та музичне життя