Пояснювальна записка

 

до проєкту рішення Черкаської міської ради

«Про розгляд електронної петиції щодо звернення до уряду про заборону розгортання пунктів тимчасового розміщення біженців з Афганістану»

13.09.2021 до Черкаської міської ради надійшла електронна петиція  № Че/1593-еп (вх. № 11546-2 від 01.10.2021), якою пропонується Черкаській міській раді розглянути питання про направлення звернення до Кабінету Міністрів України про заборону розгортання пунктів тимчасового розміщення біженців з Афганістану.

Загальна кількість осіб, які підписали електронну петицію – 253.

Нормами законодавства України визначено, що біженець – особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

            Багато загальновизнаних прав людини прямо поширюється на біженців. До них належать право на життя, захист від катувань і поганого поводження, право на громадянство, право на свободу пересувань, право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися в свою країну, право не зазнавати примусового повернення. 

            Ці права поруч з іншими громадянськими, політичними, економічними, соціальними і культурними правами стосовно всіх осіб, як громадян, так і не громадян, закріплені у Загальній декларації прав людини, Декларації про територіальний притулок, Декларації про статус біженців: 

            1) «Кожна людина має право шукати притулку від переслідування в інших країнах та користуватися цим притулком». (Стаття 14 Загальної декларації прав людини); 

            2) «Кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання в межах кожної держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися в свою країну». (Стаття 13 Загальної декларації прав людини);

       3) «Договірні Держави не  будуть жодним чином висилати  або повертати біженців до кордонів країни, де їхньому життю чи свободі загрожуватиме небезпека через їхню расу, релігію, громадянство, належність до певної соціальної групи або політичні переконання». (Стаття 33 Конвенції про статус біженців);

            4) «До жодної особи не повинні застосовуватися такі заходи, як відмова від дозволу перетину кордону або, якщо особа вже перебуває на території, на якій вона шукає притулку, вислання або примусове повернення в якусь іншу країну, де ця особа може бути піддана переслідуванню. Виняток може бути зроблений до вищезазначеного принципу  лише з міркувань національної безпеки або в цілях захисту населення, як, наприклад, у випадку масового притоку людей».  (стаття 3 Декларації про територіальний притулок).

08.07.2011 Верховною радою України прийнято Закон «Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту» (далі – Закон).

Відповідно до Закону Україна надає захист іноземним громадянам і особам без громадянства, які його шукають на її території, шляхом:

визнання біженцем;

визнання особою, яка потребує додаткового захисту;

визнання особами, які потребують тимчасового захисту.

Згідно зі статтею 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відмова в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на попередній стадії приймається виключно в тому випадку, якщо заява є очевидно необґрунтованою, тобто в якій взагалі відсутні посилання на існування у заявника побоювань стати жертвою переслідування за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань, і які можуть бути оцінені як підстави для визнання заявника біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також у випадку, коли заявник видає себе за іншу особу, або повторно звертається із аналогічною заявою вже після того, як йому вже було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Законом визначено, що особи, які звернулися за захистом до України мають право на проживання у родичів, у готелях, оренду житлового приміщення або користування житлом, наданим у пункті тимчасового розміщення біженців.

Відповідно до положення про пункти тимчасового розміщення біженців (далі – пункт), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.06.2018 № 503, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 06.07.2018 за № 788/32240, до пунктів направляються особи, які подали заяви про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, та особи, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцями чи особами, які потребують додаткового захисту, та не можуть самостійно забезпечити себе житлом.

Пункт може відмовити територіальному органу в розміщенні особи, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту виключно за умов:

відсутності вільних місць;

відсутності довідки про звернення за захистом в Україні або у разі, якщо строк дії довідки про звернення за захистом в Україні закінчився;

відсутності копії довідки з інформацією щодо особи, яка пройшла медичний огляд;

виявлення в особи інфекційних хвороб та хвороб, несумісних для спільного проживання;

у разі ускладнення санітарно-епідемічної ситуації в пункті.

Виходячи з вищевикладеного, підготовка звернення Черкаською міською радою до уряду України щодо заборони розгортання пунктів тимчасового розміщення біженців з Афганістану є неможливою, оскільки суперечить нормам міжнародного права, імплементованим Україною, а також законодавству України. Також відмова від надання захисту біженцям з Афганістану носитиме дискримінаційний характер та може негативно вплинути на геополітичний імідж України.

Водночас, варто зазначити, що виділення Україною коштів у сумі 500 млн. грн. на забезпечення потреб біженців з Афганістану не має обґрунтованих підтверджень, та розповсюджується неперевіреними джерелами у соціальних мережах.